Мені хотілося «вдягти» інтер’єр сучасно, сміливо; надати йому молодого розкутого настрою. Прекрасне взаєморозуміння із замовниками дало змогу втілити цей задум на 100%. Чудовий приклад в практиці, коли довіра до дизайнера, зворотній зв’язок та співпраця дають максимум легкості для всіх учасників в процесі – та ідеальний результат за підсумками.
Мистецтво завжди надає інтер’єру нового, глибшого виміру. І це помешкання натхненне мистецтвом художниці Tasha Oro. Буквально на етапі обмірів я натрапила в Instagram на сторінку Tasha Oro. Таша працює із вторинною переробкою, вважає себе прямою спадкоємицею українського авангарду, зокрема супрематизму, досліджує та переосмислює феномен українського радянського модернізму, експериментує зі скульптурою та монументальними рельєфами. Її upcycled-панно з серії Monumental вразили мене. Сюжети панно були дивним чином відповідні до урбаністичного пейзажа за вікном! Буквально здавалося, вони зображають саме його. Ми познайомилися: виявилося, що декілька панно з серії Monumental – саме тих, які так мене зачепили – є в наявності. Тут варто подякувати замовникам і долі: адже наразі йдеться про Київ 2023-го року. Так, вже позаду стан «кому потрібен дизайн під час війни?»; ми проектуємо, плануємо, створюємо, живемо. Але ж – мистецтво?...
Я працювала над проектом, перебуваючи ніби в постійному діалозі з панно Таші. Забігаючи наперед, скажу: до моменту їх монтажу в готовому інтер’єрі пройде рік. Зате я без перебільшення можу стверджувати, що це помешкання натхненне мистецтвом!
Також один з улюблених аспектів цієї роботи – планування. Двокімнатну, за версією забудовника, квартиру ми звільнили від зайвих стін, відкривши весь простір для денного світла. Окремим об’ємом залишився лише санвузол. Хотілося віднайти відчуття вільного і невпинного руху: суцільне повітря, жодних глухих кутів. Таким чином ми отримали студію, де кухня розташувалася в ніші вітальні, і є її частиною, а спальню від вітальні відокремлює функціональний простінок. Цей об’єм асимілює конструктивний елемент будівлі – бетонний пілон – і є свого роду віссю всього інтер’єру. З боку спальні тут ми спроєктували стелаж; з боку вітальні – TVзону. Ще одне акцентне рішення в плануванні квартири – гардеробна шафа за розсувною шторою в спальні. Це ніби суперсила: житло невеликої площі так потребує систем зберігання!
Взагалі, якщо говорити про квадратні метри, цей простір – справжній зразок ретельного «викроювання», де рахунок іде на сантиметри. Саме так ми відпрацювали кухню, санвузол. На межі тотальної економії простору, та виваженої ергономіки. В цьому сенсі знаковим для проекту є робоче місце. Блок стіл-стелаж розміщений в спальні, змонтований впритул до панорамного вікна, та ніби розчиняється в краєвиді. Ну і, звісно, кухня: обідній стіл є продовженням робочої поверхні, а отже не займає окремого місця. Також в боротьбі за простір ми застосували класичний, але такий дієвий хід: дзеркальну стіну. Інтер’єр вдвічі збільшено, принаймні за відчуттям.
Враховуючи загальну концепцію дизайну цієї квартири в стилі супрематизму, колір є переважаючим аспектом цього стилю. Фоном для супрематичних композицій завжди є білий колір -його і було використано для стін у основних приміщеннях таких як вітальня,спальня та передпокій. Проєкт був створений цілком в унісон до панно Tasha Oro. Характер об’ємів, підбір та поєднання оздоблення, відтінки деталей згідно RAL (наприклад, опори стільців на кухні та раковини в санвузлі, комод в передпокої). Супрематичні мотиви кахлів у санвузлі та соковитий жовтий кухонного «фартуха» доповнені графічними ритмами підлогового керамограніту.
Окремо маю згадати про підбір матеріалів. Скляні блоки, фанера, бетон – ДНК цього проєкту. Один з виразних елементів оздоблення – це склоблоки (у вітальні, стіна санвузла) та рифлене скло (простінок між передпокоєм та кухнею, душова кабіна). На мою думку, таке рішення дозволяє чітко зонувати приміщення, водночас залишаючи максимальний доступ денного світла.
